Історія села

Історія села Вовча Гора із розповідей жителів села.

Село Вовча Гора засновано у 1370 році. Жителі села розповіли, що з появою страшної хвороби - холери (чуми, люди які проживали у селі Чорний Острів, для збереження свого життя та здоров’я почали кидати нажиті місця і шукати місць де не було цієї хвороби. Частина людей перебрались на південь через річку Мшанець і заснували село Мар’янівка , а частина людей перебрались через річку Південний Буг - на північ. Це було місце високе і покрите густими деревами, це була гора покрита лісом. Дана територія територія була необжита ,дика. Водилась різна звірина, були і вовки. Тому люди назвали цю гору Вовчою . Згодом люди розпочали викорчовувати дерева та будувати житло. Так, помаленьку, утворювалось нове село з вузенькими, крутими вуличками. Згодом лісу не стало та народилось село із землями, що межували з полями села Антонівки, Черепової, Черепівки, Осташки, Грузевиця.

Проминуло чимало часу, коли хвороба відступила, люди знову почали заселяти село Чорний Острів. Це було кінець XV століття,початок XVI століття. Поляки захопили Україну, 320 років Україна була під владою Польщі. Пан Пшиздецький тримав свої конюшні, де зараз знаходиться медична лікарня. Після війни радянська влада розширила територію лікарні із конюшень, корівників,свинарників робили палати. Була хірургія, терапія, дитяча нервологія.

Село процвітало, будувались магазини,клуб для молоді табібліотека, яка існує з кінця 50 років XX століття та до сьогоднішнього часу. Першим бібліотекарем була Бондарчук Н.В, потім Роюк З.П.

За радянських часів на території села Вовча Гора був колгосп, ферма, свиноферма, вівцеферма, телятник. Згодом, землі села перейшли під власність села Грузевиця. А тепер землю доглядають орендатори. За радянських часів вчителі Чорноосрівської СШ були агітаторами, ходили в поле читали колгоспникам газети,випускали полівки( газети). Описували якість роботи колгоспників ,як на фермі так і в полі.

Перед Вовчою Горою у підніжжя була велика площа, на якій був побудований цукровий завод. Буряк на цей завод возили кіньми на підводах. Сам завод був одноповерховий з цегли Від будівлі ішла колія. Возили цукор через річку Мшанець у село Мар’янівку до залізниці, що йшла на захід до Польщі і до Хмельницького(Проскурів). Сама Вовча Гора, коли ще була не обжита,була порита підземними ходами. Там переховувались повстанці,які боролись з панами, добивались волі, щоб не бути кріпаками. Тут певний час перебували люди Устима Кармелюка, але не довго, коли Устима було зловлено польськими панами(месники розбіглись). Також саме село Чорний Острів зв’язане підземними ходами із Вовчою Горою.

На даний час село Вовча Гора відноситься до Чорноострівської селищної ради. Школи у селі не було, тому діти ходили навчатися у селище Чорний Острів, де знаходилася велика школа. Багато учнів, які навчались у Чорноострівській школі, є відомими людьми, вченими. Багато учнів, закінчивши школу та отримавши атестат зрілості, стали хорошими лікарями, вчителями, інженерами.

У свої молоді роки працював у Чорному Острові відомий український байкар Леонід Глібов у гімназії, викладав українську мову та літературу і дружив з панами, що проживали в Чорному Острові.

Маєток пана Пшиздецького стояв у мальовничому місці над річкою Південний Буг, а вікна виходили в сторону Вовчої Гори.

Милуючись красою Вовчої Гори Л.І. Глібов написав вірша, слова якого було покладено на музику. Промайнуло з того часу багато років, а пісня живе і по сьогодні і житиме ще довго-довго.

Стоїть гора високaя,

А під горою гай, гай, гай

Зелений гай, густесенький,

Неначе справ ді рай.

Під гаєм в'ється річенька,

Як скло, вода блищить, блищить,

Долиною зеленою,

Куди вона біжить.

Край берега, у затишку,

Прив'язані човни, човни,

Там три верби схилилися,

Мов журяться вони.

Що пройде красне літечко,

Повіють холода, холода,

Осиплеться їх листячко,

І понесе вода.

Ой, річенько, глубоконько!

Як хвилечки твої, твої,

Пробігли дні щасливії,

І радощі мої.

До тебе, люба річенько,

Ще вернеться весна, весна.

А молодість не вернеться,

Не вернеться вона!

Стоїть гора високая,

Зелений гай шумить, шумить,

Пташки співають голосно,

І річенька блищить...

Леонід Глібов

Перед лікарнею на Вовчій Горі гарна площа. Стоять сосни, ялини, схиливши своє віття над могило загиблих воїнів 1941-1945 рр. Щороку, весною на День Перемоги сюди приходять люди щоб вшанувати пам’ять загиблих воїнів. «Вічна Слава їм».

Жителі села Вовча Гора добрі та привітні люди, завжди раді гостям та новим зустрічам та з радістю проведуть стежками мальовничого краю.